" Не треба боятися - треба знати"

Що таке ВІЛ та СНІД?

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. ВІЛ-інфекція – це стан організму людини, у крові якої наявний вірус. ВІЛ-інфекція протікає протягом багатьох років. Якщо ВІЛ-інфекцію не лікувати, то через 6-10 (іноді до 20) років імунітет – здатність організму протистояти різним хворобам, поступово знижується і розвивається СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Перша інформація про синдром набутого імунодефіциту (СНІД, англійською мовою – AIDS) з’явилася в середині 80-х років минулого століття, коли лікарями було виявлено невідоме до того моменту захворювання, при якому дорослі люди страждали від імунодефіциту. До того часу такі симптоми траплялися лише як вроджена вада недоношених новонароджених дітей. Лікарі встановили, що у цих хворих зниження імунітету – імунодефіцит – був не вродженим, а набутим у зрілому віці. Тому хворобу в перші роки після її виявлення стали називати СНІДом – синдромом набутого імунодефіциту. Відомі на сьогоднішній день методи лікування (високоактивна антиретровірусна терапія або ВААРТ) дозволяють людині з ВІЛ-інфекцією (ВІЛ-позитивному/ній) зберігати нормальний рівень імунного захисту, тобто запобігають виникненню СНІДу протягом багатьох років. Таким чином, лікування надає ВІЛ-позитивній людині можливість прожити довге та повноцінне життя. Людина залишається ВІЛ-позитивною. За умови лікування також знижується ризик передачі вірусу. Механізм дії вірусу такий: потрапляючи в організм, ВІЛ вражає певну категорію клітин, які мають на поверхні так звані CD4-рецептори. До них належать імунні клітини: Т-лімфоцити та макрофаги, а також  клітини мікроглії, які належать до нервової тканини. Основний ефект вірусу виявляється на стадії СНІДу та полягає в тому, що імунна система стає слабшою, тобто розвивається імунодефіцит: людина стає вразливою до багатьох інфекцій, які називають опортуністичними (супутніми). До опортуністичних інфекцій належать: пневмоцистна пневмонія, туберкульоз, кандідоз, оперізуючий лишай та ін. Лікування ВІЛ-інфекції розпочинають, коли концентрація вірусу у крові різко збільшується або в одному мілілітрі крові залишається менше двохсот клітин (Т-хелперів), які протидіють інфекції. До цього моменту імунна система ВІЛ-позитивної людини успішно протистоїть різноманітним захворюванням і необхідності у прийомі ліків немає.